Означення - це член речення, який позначає ознаку предмета, доповнює або уточнює його значення.
Означення в англійській мові відповідає на питання “який? чий? котрий?” та розподіляється на два типи: ліве (препозитивне) та праве (постпозитивне).
Ліве (препозитивне) означення
Лівим або препозитивним означенням називають означення, що розташовується перед означуваним ним іменником. Якщо іменник вживається з артиклем, то означення розташовується після артикля, але перед іменником:
I gave him a large cat. – Я подарував йому здорового кота.
You must replace the broken window. – Ти маєш замінити розбите вікно.
This is my dog. – Це моя собака.
Препозитивне означення в реченні може бути виражене:
1. Прикметником:
You missed great victory of our football team! – Ти пропусти велику перемогу нашої футбольної команди!
2. Дієприкметником:
If you get up early you can see the rising sun. – Якщо ви встанеш раніше, ти зможеш побачити сонце, що сходить.
3. Займенником:
This is her cat. – Це її кіт.
4. Числівником:
The first day in school. – Перший день у школі.
5. Іменником в загальному відмінку:
Usually, stone walls defend cities in Middle Ages. – Зазвичай, кам’яні стіни захищали міста в Середньовіччя.
6. Іменником в присвійному відмінку:
Jack’s hat. – Капелюх Джека.
