Правопис слів іншомовного походження

Пишемо літеру «і»

1. якщо вона стоїть на початку слова;
2. після приголосних, що не входять до «правила дев’ятки»;
3. у словах, що закінчуються на «й»;
4. перед голосною;
5. у словах, що не змінюються під час відмінювання;
6. в деяких власних назвах;
7. після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н.

• інтернет, інструкція, імпорт;
• тріумф, індустрія, індукція, аудієнція, клієнт;
• геніальний, партійний, радій;
• артеріальний, радіоактивний;
• візаві, журі, мерсі, парі;

1. Ніцца, Овідій, Візантія, Сімферополь;
2. пірат, міф, гід.

Пишемо літеру «и»

1. після літер, що входять до «правила дев’ятки» – д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р;
2. у словах церковного вжитку;
3. у назвах міст, що мають закінчення -ида, -ика;
4. у словах, що мають літеру дж, ж, ч, ш, щ, ц із наступним приголосним;
5. у словах та власних назвах, що мають сполучення літер -ри-.

• чипси, тирамісу, гриль, дисципліна;
• диякон, християнство, єпископ (виняток – вірянин);
• Мексика, Флорида;
• Чилі, Вашингтон, шиперити, Алжир;
• Мадрид, Цюрих, Рим.

Пишемо літеру «е»

1. якщо вона є початком іншомовного слова;
2. стоїть після голосного (крім е, і);
3. слово має префікс де- та ре-;
4. після твердих приголосних.

• екзамен, еквівалент, евтаназія;
• каное, дуель, поет;
• деокупація, рефлекс, реабілітація, деконструкція;
• інтелект, геній.

Пишемо літеру «є»

1. у словах, запозичених зі стародавніх часів;
2. після літер і, е, й, ь та апострофа.

• Євангеліє, Єгипет, Єрусалим;
• абітурієнт, феєрверк, віньєтка, інтер’єр.

Пишемо літеру «у»

1. у словах, запозичених із французької мови, що починаються на літери ж та ш;
2. у словах із коренем -парфум-.

• парашут, журі;
• парфуми, парфумерія, парфумований.

Пишемо літеру «ї»

1. після голосних, що стоять в основі іншомовних слів.

• Енеїда, прозаїчний, архаїчний, мозаїка.

Не використовуємо подвоєння

1. у загальних назвах іншомовного походження.

• бароко, рококо, апеляція, колектив, піца, інтермецо, хобі, папараці.

Використовуємо подвоєння літер

1. у деяких загальних назвах;
2. у деяких власних назвах;
3. якщо в префіксі та корені збігаються однакові приголосні.

• нетто, брутто, тонна, вілла, ванна, мадонна, панна, гамма;
• Марокко, Андорра, Шиллер, Одіссей;
• сюрреалізм, контрреволюція, імміграція.

Пишемо апостроф

1. перед літерами я, ю, є, ї;
2. в іншомовних прізвищах, що починаються на Д та О;
3. після приголосного префікса.

• кон’юнктура, інтерв’юер, миш’як;
• Д’арк, О’Браєн;
• ін’єкція, кон’юнктивіт.

Пишемо м’який знак «ь»

1. після літер д, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї;
2. у словах, що мають сполучення -йо-.

• брильянт, досьє, Ньютон.
• мільйон, більйон, бульйон.