Думаєте, що в українській мові не так уже й багато видів речень? Помиляєтеся! Адже крім загальновідомих розповідних, питальних та спонукальних є ще з півдесятка класифікацій, за якими можна розрізняти речення. У цьому матеріалі ми розкажемо про основні види за метою висловлювання, емоційним забарвленням, будовою, граматичною основою та наявністю другорядних членів.
Що таке речення?
Речення – це мінімальна одиниця мови, яка виражає певну думку. Воно складається з одного або декількох слів, що граматично пов’язані та з’єднані між собою за допомогою різних синтаксичних засобів.
Функції речення в мовленні:
- Комунікативна. Речення використовується для передачі інформації між людьми, вираження думок, почуттів та ставлення до чогось або когось.
- Синтаксична. Речення є основою для синтаксичної структури мови. Завдяки реченню ми можемо комбінувати слова в більш складні і змістовні висловлювання.
- Граматична. Через речення реалізується граматичний зв’язок між словами, який виражається у відмінках, часах тощо.
Читайте також: Загублена і віднайдена: про літеру «ґ» в українській мові
Види речень в українській мові
За метою висловлювання
- Розповідні. Використовуються просто для подання інформації або опису подій, станів, вражень. Такі речення закінчуються крапкою.
Небо сьогодні чисте.
Студенти готуються до іспитів, а викладачі перевіряють залікові книжки.
- Питальні. Вживаються для утворення запитань. Вони можуть бути загальними (запитують про підтвердження або заперечення факту) або спеціальними (запитують про конкретну інформацію). Закінчуються питальним знаком.
Чи будеш ти вдома завтра? (загальне питання)
Коли починається концерт? (спеціальне питання)
- Спонукальні. Використовуються для вираження прохання, наказу, заохочення або заборони. Часто можуть бути виражені в наказовій формі. Зазвичай закінчуються крапкою, але іноді ще використовується окличний знак для посилення емоційного впливу.
Зачини двері, будь ласка.
Не ходіть туди!
За емоційним забарвленням
Ця класифікація відображає інтенсивність почуттів або емоційне ставлення мовця до змісту висловлювання. Речення поділяють на окличні та неокличні.
Окличні речення вживаються для вираження сильних почуттів, емоцій або для підсилення важливості повідомлення. Вони часто містять окличні слова (ах, ох, що за, ого) або закінчуються окличним знаком. Окличні речення можуть містити звертання для посилення емоційного навантаження:
- Який чудовий день!
- Ох, знову дощ!
- Що за краса ця природа!
Неокличні речення не мають вираженого емоційного забарвлення і вживаються для стандартного, спокійного інформування або опису подій. Ці речення важливі для об’єктивного і зваженого викладу інформації, коли мета полягає у звичайному спілкуванні без підсилення емоцій.
- Завтра буде хмарно.
- Учора він приїхав додому пізно.
Читайте також: Усе про відмінювання числівників: від А до Я
За будовою: прості та складні
Просте речення може бути повним і неповним. А складне – складносурядним, складнопідрядним і складним сполучниковим.
Що таке просте речення?
Просте речення – це речення, що складається з однієї граматичної основи, яка має підмет та присудок (або лише один із головних членів речення).
Повне речення містить підмет і присудок. Підмет вказує на особу чи предмет дії, а присудок описує дію, стан або ознаку предмета. Наприклад:
- Діти грають на дворі. (Діти – підмет, грають – присудок)
- Сонце сідає. (Сонце – підмет, сідає – присудок)
Неповне – це речення, у якому один із головних членів (підмет або присудок) може бути пропущений, якщо він зрозумілий із контексту або загальновідомий.
- На вулиці темно. (Тут немає явно вираженого підмета, але він зрозумілий із контексту)
- Як смачно! (У цьому випадку пропущено підмет і присудок, але зрозуміло, про що йде мова в реченні)
Складне речення
Складне речення складається з двох або більше простих речень, які поєднані між собою за допомогою сполучників або розділових знаків. Такі речення забезпечують більш розгорнуте вираження думок. Розглянемо основні види складних речень:
Складносурядні |
Складнопідрядні |
Складні сполучникові |
Складаються з двох або більше частин (простих речень), які є рівноправними. Вони з’єднуються сполучниками сурядності (і, а, але, чи тощо) та знаками пунктуації (кома, крапка з комою). |
Містять головну частину й одну або кілька підрядних частин, які залежать від основної. Підрядні частини збагачені другорядними членами речення (додатком, означенням, обставиною). Вони з’єднуються з головною частиною за допомогою сполучників підрядності (коли, що, якщо, бо та інші). |
Такі речення складаються з двох частин, з’єднаних сполучниковим зв’язком. Часто вони містять сполучники, які вказують на причинно-наслідковий, часовий або умовний взаємозв’язок між двома частинами речення. |
|
|
|
За граматичною основою
За наявністю граматичної основи речення поділяються на односкладні і двоскладні.
Односкладні
Односкладні речення мають тільки одну граматичну основу, яка може виражатися через підмет або присудок. Якщо це підмет, то речення є називним. (Тиша. День. Сонце.)
Якщо головний член речення виражений у формі присудка, односкладне речення може бути означено-особовим, неозначено-особовим та узагальнено особовим:
- означено-особове (вказує на те, що дію виконує конкретна особа): Невдовзі плануємо поїздку в гори.
- неозначено-особове (особу визначити неможливо; це хтось – вони): Тебе радо зустрічатимуть у рідних краях.
- узагальнено-особове (якась загальна дія; часто трапляється в прислів’ях та приказках): Дарованому коню в зуби не дивляться.
Двоскладні речення
Двоскладні речення містять дві головні частини – підмет і присудок, що взаємодіють для вираження певної думки. Вони можуть бути простими і складними.
- Просте двоскладне речення має один підмет і один присудок:
Магазин уже закрився.
Діти грають у парку.
- Складне двоскладне речення містить кілька підметів або присудків, зазвичай поєднаних сполучниками.
Батько й мати працюють вчителями.
Ми читали й обговорювали нову книгу.
За наявністю другорядних членів
Залежно від того, чи є в реченні додаток, означення чи обставина, які розширюють або уточнюють значення основних членів речення, розрізняють поширені й непоширені.
- Непоширене речення складається лише з підмета та присудка, без будь-яких додаткових другорядних членів. Це найпростіша форма речення, яка передає базову інформацію ясно та лаконічно, проте не надає додаткової інформації про обставини або способи дії.
Сніг тане. (підмет – сніг, присудок – тане)
Діти сплять. (підмет – діти, присудок – сплять)
- Поширене речення містить один або кілька другорядних членів речення, що розширюють або уточнюють основну інформацію, про яку розповідають підмет і присудок.
Діти весело грають у парку. (підмет – діти, присудок – грають, обставина місця – у парку, обставина способу дії – весело)
Молодий учитель викладає англійську мову в університеті. (підмет – учитель, означення – молодий, присудок – викладає, додаток – англійську мову, обставина місця – в університеті)
Хочете покращити свої знання з рідної мови та плануєте складати іспити для вступу до ВНЗ? Тоді зверніть увагу на платформу онлайн-школи БукіСкул, де ви можете знайти досвідчених репетиторів з української та інших дисциплін шкільної програми. Обирайте предмет, який вам потрібен, залишайте заявку на сайті і менеджер зв’яжеться з вами найближчим часом.