Ґанок і ґудзик – напевно, перші слова, що спадають більшості людей на думку, коли мова йде про літеру «ґ». Хоча ця буква не надто поширена в нашому лексиконі, сучасний словник Бориса Грінченка нараховує аж 270 слів, що починаються з неї. Давайте разом пригадаємо, як «ґ» з’явилася в українській мові. Чому вона на деякий час зникла, а потім знову повернулася? Які слова ви знали, а про існування яких ви навіть не здогадувалися? Відповіді знайдете нижче.
Як з’явилася буква ґ?
Про історію літери ґ можна писати романи. Часом пригодницькі, а часом дійсно трагічні. А все тому, що ця буква пройшла довгий шлях від своєї появи до остаточного утвердження в українській абетці. Її «узаконювали», а потім відміняли, додавали до алфавіту, а потім знову прибирали – і так коло за колом.
Уперше літеру «ґ» помітили в Пересопницькому Євангелії 1556 року. Буква з’явилася в прасловянській мові не просто так, адже тоді було дуже багато слів, що вимовлялися зі звуком [ɡ]. Деякі з них запозичили з німецької (ґаблі, ґрунт), польської (аґрус, ґедзь), угорської (ґазда, ґандж) чи навіть румунської (мамалиґа, ремиґати).
Із часом гортанний і проривний звук вирішили замінити на більш приглушений і глотковий «г». Але з’явилося одне АЛЕ. Деякі слова втрачали свій зміст із новою літерою і тогочасні мовознавці все ж повернули звук «ґ» і придумали йому правильне графічне позначення.
До «Граматики» літеру вперше ввів Мелетій Смотрицький у 1619 році. Проте вже в 1708 році її вилучили, коли Україна перейшла під правління росії. У «гражданській азбуці» такої літери, звісно ж, не було, тому тодішній уряд і чути не хотів про якусь там «ґ».
Аж у 1905 році після відміни заборони на українське друковане слово літера знову з’являється в українському алфавіті. Туди її повернув пан Грінченко. Та проіснувала вона недовго, адже в часи СРСР її знову безжально викинули з абетки. І тільки в 1991 році, коли наша країна здобула омріяну незалежність, «ґ» впевнено повернулася на свою позицію і закріпилася у вигляді п’ятої літери сучасного українського алфавіту.