До НМТ з української мови залишилося зовсім небагато часу, а ви досі не розумієте правила правопису ненаголошених «е» та «и»? Цю проблему можна легко вирішити, прочитавши наш матеріал, адже ми зібрали основну інформацію з теми разом із прикладами, а також підготували завдання для самоперевірки. Давайте разом розберемо випадки написання цих літер та нарешті запам’ятаємо правила, які знадобляться для складання мультипредметного тесту з української.
Правопис в українській мові
Правопис – це система правил, яка визначає, як писати слова в певній мові. Ці правила охоплюють вибір та розміщення літер, правила розділення слів, написання великих і малих літер, використання розділових знаків та інших елементів письма.
У кожній мові є норми правопису, які визначають, як треба вживати літери для правильного творення слів. Ці правила є стандартизованими. В Україні із 3 червня 2019 року діє новий правопис. Якщо ви хочете дізнатися про зміни, які відбулися в українській мові за цим правописом, переходьте за посиланням.
Правопис є важливою частиною правильного вживання мови й допомагає забезпечити зрозумілість та однозначність у комунікації. Для перевірки написання слів в українській мові використовують орфограми.
Що таке орфограми?
Термін «орфограма» походить від грецького слова «ὄρθος» (orthos), що означає «правильний» або «вірний», і «γράφω» (grapho), що означає «писати». Орфограма – це слово або група слів, у яких дотримано правописні норми. Якщо простіше – це слово, у якому немає помилок, пов’язаних із вибором букв чи їхньої послідовності в слові.
Наприклад, ви не знаєте, як правильно написати слово «солодкий», і сумніваєтеся, яку літеру писати – д чи т (солодкий/солоткий). Щоби перевірити це, потрібно знайти орфограму – правило перевірки частини слова або речення.
Ось перелік основних орфограм, які необхідно знати для складання НМТ з української:
- Велика літера й лапки у власних назвах.
- Перенесення слів із рядка в рядок.
- Літери «е», «и», що позначають ненаголошені голосні в коренях слів.
- Літери «и», «і» після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів.
- Літери «а», «о» на позначення ненаголошених голосних у коренях слів.
- Літери «и», «і» в словах іншомовного походження.
- Літери, що позначають приголосні, які уподібнюються.
- Буквосполучення -ться, -шся в дієсловах.
- Спрощення в групах приголосних.
- Знак м’якшення.
- Апостроф.
- Буквосполучення «йо», «ьо».
- Літери «о», «і», «е», «і», «є», «ї» в коренях слів.
- Літери «е», «і» в коренях дієслів.
- Літери «е», «и» в коренях дієслів.
- Літери «о», «а» в коренях дієслів.
- Літери «е», «о» після ж, ч, ш, щ та й.
- Подвоєні літери.
- Буква, що позначає сумнівний приголосний звук.
- Літера «з» наприкінці префіксів роз-, без-.
- Літери «з», «с» наприкінці префіксів з-(с-).
- Літера «д» наприкінці префіксів перед-, над-, під-, від-.
- Літери «е», «и» в префіксах пре-, при-.
Репетитор з української мови та літератури допоможе вам розібратися з усіма темами та якісно підготуватися до складання іспиту. Додаткові заняття з викладачем – це про індивідуальний підхід, сучасні методики викладання та націленість на конкретний результат.
Читайте також: Складоподіл VS Правила перенесення слів: спільне і відмінне
