Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень. Синтаксична будова української мови має свої особливості, які важливо знати. Правильне поєднання слів у словосполучення є показником освіченості людини. Щоб не припускатися помилок під час розмови й не втрачати бали за контрольну роботу чи ЗНО – ознайомтеся із цією статтею.
Чим словосполучення відрізняється від речення?
Словосполучення і речення є основними одиницями синтаксису. Щоб навчитися їх розрізняти, потрібно зрозуміти, що таке словосполучення і що таке речення.
Що таке словосполучення?
Словосполучення є мінімальною одиницею синтаксису. Воно утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку. Нагадаємо, що підрядний зв’язок виявляється в поєднанні нерівноправних компонентів. Тому одне зі слів у словосполученні є головним, а друге – граматично залежним, підпорядкованим головному. Розглянемо приклади:
- Цікава подорож – подорож (яка?) цікава: «подорож» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного;
- Розповідати про пригоду – розповідати (про що?) про пригоду: «розповідати» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного;
- Напрочуд мальовничий – мальовничий (наскільки?) напрочуд: «мальовничий» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного.
Отже, слово в словосполученні, від якого ставимо питання, є головним, а те слово, до якого ставимо питання, є залежним.
Словосполучення створюються для більш точного найменування дій, предметів і явищ. Порівняйте слово «небо» і словосполучення «ясне небо», «осіннє небо», «захмарене небо».
У словосполученні відбивається національна специфіка мови. Наприклад, в українській мові виробилися і усталилися такі словосполучення на означення сприйняття чогось:
- Слухати оперу, слухати Ніну Матвієнко;
- Дивитися виставу, дивитися фільм;
- Писати листа, писати відозву, писати диктант;
- Писати олією, писати картину, писати етюд.
Є словосполучення, стандартизація яких призвела до їхньої фразеологізації:
- Брати до відома;
- Брати до уваги;
- Брати курс;
- Брати до серця;
- Брати приклад;
- Брати слово;
- Брати собі за правило;
- Брати участь.
За частиномовною належністю головного слова словосполучення поділяють на:
- Іменникові: наша земля, сторінка підручника.
- Прикметникові: широкий у плечах, вищий за брата.
- Числівникові: п’ять книжок, двоє з нас.
- Займенникові: хтось із нас, усі з прибулих.
- Дієслівні: зроблено запис, поділити на три.
- Прислівникові: особливо старанно, далеко від батьківщини.
Словосполучення, які складаються з двох повнозначних слів, називають непоширеними: переконливий аргумент, зіграти внічию, оригінальний у поглядах. Поширене або складне словосполучення – це таке, яке у своєму складі має три й більше повнозначних слова: багато скарг на недоліки.
Але не будь-яку сполуку слів уважають словосполученням. Не належать до словосполучень:
- Підмет і присудок: сонце сяє;
- Сполуки, поєднані сурядним зв’язком: сонце й місяць;
- Сполука повнозначного і службового слова: навколо світу, незважаючи на дощ, назустріч хвилям;
- Складені аналітичні ступені дієслів: буду спати;
- Форми ступенів порівняння: найбільш авторитетний, менш, вітряно.
Специфіка словосполучення як синтаксичної одиниці виявляється в зіставленні його зі словом та реченням. Ознайомтеся з таблицею спільних і відмінних ознак словосполучення і слова.
|
Словосполучення і слово: спільне |
Словосполучення і слово: відмінне |
|
Словосполучення і слово є некомунікативними одиницями на противагу реченню |
Словосполучення має складнішу від слова будову: воно утворюється щонайменше з двох повнозначних слів, одну з яких головне, а друге – залежне |
|
Словосполучення і слово виконують номінативну функцію |
Виконуючи номінативну функцію мови, словосполучення, на відміну від слова, дає розгорнуте найменування предметам і явищам (вечірня пора, працювати надміру) |
|
Словосполучення і слово слугують для побудови речення |
Підсумуємо відомості про словосполучення. Словосполучення – це некомунікативна синтаксична одиниця, яка:
- Утворена поєднанням щонайменше двох повнозначних слів, які пов’язані підрядним зв’язком.
- Виконує номінативну роль, тобто служить для найменування.
- Слугує матеріалом для побудови речення.
Головне про речення
Речення – це граматично оформлена, інтонаційно завершена комунікативна мовна одиниця:
- Двоє зайшли до класу;
- Так протікали дні мого Intermezzo серед безлюддя, тиші й чистоти;
- Вчитися – цікаве заняття;
- Батько із сином прямували вулицею;
- Дві хмароньки пливли кудись в убранні золотім.
Речення виконують комунікативну функцію: з їхньою допомогою передають думки і спілкуються. У реченні взаємодіють усі функції лексичних одиниць і граматичних форм як засобів спілкування між людьми.
Визначальною ознакою речення, на відміну від словосполучення, є наявність граматичної основи – головних членів речення. Словосполучення можна порівняти із реченням.
|
Словосполучення і речення: спільне |
Словосполучення і речення: відмінне |
|
Обидві синтаксичні одиниці складаються зі слів |
Словосполучення є некомунікативною одиницею, а речення – комунікативною |
|
Компонентам словосполучення і речення властива неоднакова роль |
У реченні є граматична основа, на відміну від словосполучення |
Вміння відрізняти речення від словосполучення стане в пригоді під час складання ЗНО. У тестах часто потрібно вибрати рядок, у якому вислів не є словосполученням. Щоби більш детально розібратися із цією чи іншими темами та здобути найвищий бал на іспиті, важливо готуватися до нього з професійним викладачем. Репетитор з української мови має досвід підготовки учнів до ЗНО, розуміє всі тонкощі актуальної програми і знає, які типи завдань найчастіше є в тестах.
Знайти репетитора з української мови для підготовки до ЗНО чи поточного вивчення дисципліни можна на сайті BUKI School.
