Типові помилки в словосполученнях та реченнях

1. Чим словосполучення відрізняється від речення?
2. Типові лексичні помилки в словосполученнях

Синтаксис – це розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень. Синтаксична будова української мови має свої особливості, які важливо знати. Правильне поєднання слів у словосполучення є показником освіченості людини. Щоб не припускатися помилок під час розмови й не втрачати бали за контрольну роботу чи ЗНО – ознайомтеся із цією статтею.

Чим словосполучення відрізняється від речення?

Словосполучення і речення є основними одиницями синтаксису. Щоб навчитися їх розрізняти, потрібно зрозуміти, що таке словосполучення і що таке речення.

Що таке словосполучення?

Словосполучення є мінімальною одиницею синтаксису. Воно утворюється поєднанням двох або більше повнозначних слів на основі підрядного зв’язку. Нагадаємо, що підрядний зв’язок виявляється в поєднанні нерівноправних компонентів. Тому одне зі слів у словосполученні є головним, а друге – граматично залежним, підпорядкованим головному. Розглянемо приклади:

• Цікава подорож – подорож (яка?) цікава: «подорож» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного;
• Розповідати про пригоду – розповідати (про що?) про пригоду: «розповідати» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного;
• Напрочуд мальовничий – мальовничий (наскільки?) напрочуд: «мальовничий» є головним словом, від нього ставиться запитання до залежного.

Отже, слово в словосполученні, від якого ставимо питання, є головним, а те слово, до якого ставимо питання, є залежним.

Словосполучення створюються для більш точного найменування дій, предметів і явищ. Порівняйте слово «небо» і словосполучення «ясне небо», «осіннє небо», «захмарене небо».

У словосполученні відбивається національна специфіка мови. Наприклад, в українській мові виробилися і усталилися такі словосполучення на означення сприйняття чогось:

• Слухати оперу, слухати Ніну Матвієнко;
• Дивитися виставу, дивитися фільм;
• Писати листа, писати відозву, писати диктант;
• Писати олією, писати картину, писати етюд.

Є словосполучення, стандартизація яких призвела до їхньої фразеологізації:

• Брати до відома;
• Брати до уваги;
• Брати курс;
• Брати до серця;
• Брати приклад;
• Брати слово;
• Брати собі за правило;
• Брати участь.

За частиномовною належністю головного слова словосполучення поділяють на:

1. Іменникові: наша земля, сторінка підручника.
2. Прикметникові: широкий у плечах, вищий за брата.
3. Числівникові: п’ять книжок, двоє з нас.
4. Займенникові: хтось із нас, усі з прибулих.
5. Дієслівні: зроблено запис, поділити на три.
6. Прислівникові: особливо старанно, далеко від батьківщини.

Словосполучення, які складаються з двох повнозначних слів, називають непоширеними: переконливий аргумент, зіграти внічию, оригінальний у поглядах. Поширене або складне словосполучення – це таке, яке у своєму складі має три й більше повнозначних слова: багато скарг на недоліки.

Але не будь-яку сполуку слів уважають словосполученням. Не належать до словосполучень:

• Підмет і присудок: сонце сяє;
• Сполуки, поєднані сурядним зв’язком: сонце й місяць;
• Сполука повнозначного і службового слова: навколо світу, незважаючи на дощ, назустріч хвилям;
• Складені аналітичні ступені дієслів: буду спати;
• Форми ступенів порівняння: найбільш авторитетний, менш, вітряно.

Специфіка словосполучення як синтаксичної одиниці виявляється в зіставленні його зі словом та реченням. Ознайомтеся з таблицею спільних і відмінних ознак словосполучення і слова.

Підсумуємо відомості про словосполучення. Словосполучення – це некомунікативна синтаксична одиниця, яка:

1. Утворена поєднанням щонайменше двох повнозначних слів, які пов’язані підрядним зв’язком.
2. Виконує номінативну роль, тобто служить для найменування.
3. Слугує матеріалом для побудови речення.

Головне про речення

Речення – це граматично оформлена, інтонаційно завершена комунікативна мовна одиниця:

• Двоє зайшли до класу;
• Так протікали дні мого Intermezzo серед безлюддя, тиші й чистоти;
• Вчитися – цікаве заняття;
• Батько із сином прямували вулицею;
• Дві хмароньки пливли кудись в убранні золотім.

Речення виконують комунікативну функцію: з їхньою допомогою передають думки і спілкуються. У реченні взаємодіють усі функції лексичних одиниць і граматичних форм як засобів спілкування між людьми.

Визначальною ознакою речення, на відміну від словосполучення, є наявність граматичної основи – головних членів речення. Словосполучення можна порівняти із реченням.

Вміння відрізняти речення від словосполучення стане в пригоді під час складання ЗНО. У тестах часто потрібно вибрати рядок, у якому вислів не є словосполученням. Щоби більш детально розібратися із цією чи іншими темами та здобути найвищий бал на іспиті, важливо готуватися до нього з професійним викладачем. Репетитор з української мови має досвід підготовки учнів до ЗНО, розуміє всі тонкощі актуальної програми і знає, які типи завдань найчастіше є в тестах.

Знайти репетитора з української мови для підготовки до ЗНО чи поточного вивчення дисципліни можна на сайті BUKI School.

Читайте також: Невідмінювані іменники в українській мові: визначення роду

Типові лексичні помилки в словосполученнях

Словосполученням в українській мові властива національна специфіка. Особливо це помітно під час порівняння прийменникових словосполучень в українській і російських мовах.

У згаданих мовах розрізняється значення прийменника «за». В українській мові цей прийменник з іменником у родовому відмінку визначає час, на який припадає дія:

• За Центральної Ради;
• За часів Київської Русі;
• Жили за царя Хмеля.

У російській мові цим зворотам здебільшого відповідають конструкції «во время», «при». Під їхнім впливом часом уживають в українській мові словосполучення з помилкою: при Хмельницькому, при демократії.

Прийменник «за» може надавати словосполученню значення «коли мине, коли скінчиться». У цьому значенні він є відповідником російського «через». Уживання вислову «через кілька років» є помилковим.

Не відповідають літературній нормі словосполучення з плеоназмом: селяни села, зображувальний образ, спускатися вниз. Типовою помилкою також є неправильне вживання відмінкових форм. Замість «розійтися по квартирам» варто вжити «розійтися по квартирах».

Чимало помилок трапляється в словосполученнях із числівниками. Наприклад, числівники «два», «три», «чотири» вимагають від іменника форми називного відмінка множини.

Ознайомтеся з таблицею і запам’ятайте типові помилки в українських словосполученнях.

Читайте також: Правопис слів іншомовного походження

Учням на ЗНО часто пропонують виконати типове завдання «Граматичну помилку допущено в рядку…» або «Неправильно вжито прийменник у словосполученні…». Для того, щоб знайти правильно відповідь, важливо пам’ятати про цю невідповідність відмінкових форм і добре знати правильні значення українських прийменників.

У тестах часто трапляються завдання «Лексичної помилки немає в рядку…», у яких необхідно знайти словосполучення з лексичними помилками. Ось топ-10 словосполучень, у яких найчастіше припускаються помилок.

Щоби краще розібратися із цією темою, спробуйте виконати тестові завдання.

Яка сполука слів не є словосполучення?

А) Уже переміг;

Б) Так швидко;

В) Кава з молоком;

Г) Навколо будинку;

Д) Озиратися навколо.

У сполуці «навколо будинку» компонент «навколо» виконує роль прийменника, тому тут тільки один повнозначний компонент і ця сполука не є словосполученням.

Потребує редагування словосполучення:

А) Кліпати очима;

Б) Навчатися музики;

В) Співати пісень;

Г) Ходити по горам;

Д) Знущатися з однолітка.

Потребує редагування словосполучення «ходити по горам». Залежне слово вжито в неправильній відмінковій формі. Воно має бути в місцевому відмінку – ходити по горах.

Якщо ви не змогли самостійно відповісти на питання, зверніться до репетитора з української мови за додатковими поясненнями цієї та інших тем.

Читайте також: Говорімо українською правильно: найпоширеніші лексичні помилки