Відмінювання в українській мові: кличний відмінок

1. Що таке кличний відмінок?
2. Закінчення іменників у кличному відмінку
3. Особливості імен у кличному відмінку

Усі школярі знають про кличний відмінок в українській мові, але не всі вміють ним користуватися в різних ситуаціях мовлення. Часто учні не знають, як правильно звернутися до Ігоря чи Олега в кличному відмінку. Щоб не виникало сумнівів, яке відмінкове закінчення вжити в тому чи іншому іменникові в кличному відмінку – читайте цей матеріал.

Що таке кличний відмінок?

Кличний відмінок – це відмінок, який застосовують для оформлення звертання. Кличний відмінок не має особливого питання в порівнянні з іншими відмінками:

• Орудний відмінок – Ким? Чим?
• Давальний відмінок – Кому? Чому?

Вживання кличного відмінка – це особлива риса української мови. Складність вивчення цієї теми в тому, що кличний відмінок вживається здебільшого в усному мовленні, яке є спонтанним і швидким. Тому важливо під час відмінювання слів особливу увагу приділити кличному й довести вміння обирати закінчення іменникам у кличному відмінку до автоматизму.

Ось кілька прикладів звертань, у яких іменники вжиті в кличному відмінку:

• Вельмишановний добродію глядачу!
• Високоповажна пані Галино!
• Дорогий друже Богдане!
• Пане директоре!
• Люба вчителько!

Читайте також: Кличний відмінок: правила та приклади

Закінчення іменників у кличному відмінку

Іменники чоловічого та жіночого роду в кличному відмінку в однині мають розмаїті закінчення: -о, -у, -е, -є, -ю. Вибір залежить від кінцевого приголосного основи, тобто відміни іменника.

1 відміна іменників у кличному відмінку

Закінчення в кличному відмінку відрізняються для різних груп іменників: твердої групи, м’якої мішаної групи й окремо іменники м’якої групи, які закінчуються на приголосний «й».

Тверда група

Іменники твердої групи І відміни в кличному відмінку мають закінчення -о:

• Миколо, Миколко;
• Мамо, мамочко;
• Сестро, сестричко;
• Весно, веснонько;
• Зимо, зимонько;
• Тетяно, Тетянко, Тетяночко.

Мішана група

Іменники мішаної групи І відміни, тобто ті, які закінчуються на шиплячий приголосний, мають у кличному відмінку закінчення -е:

• Душе;
• Круче;
• Веже;
• Вельможе.

М’яка група

Іменники м’якої групи І відміни в кличному відмінку мають закінчення -е:

• Земле;
• Пісне;
• Зоре;
• Судде;
• Ілле.

Якщо ж іменник І відміни закінчується на м’який приголосний «й», тоді маємо в кличному відмінку маємо закінчення -є:

• Мріє;
• Маріє;
• Соломіє;
• Надіє;
• Софіє.

Є кілька іменників м’якої групи, які мають закінчення -ю:

• Матусю;
• Бабусю;
• Доню;
• Галю.

Це правило стосується і інших пестливих форм і так званих хатніх імен:

• Таня – Таню;
• Юля – Юлю;
• Леся – Лесю.

Але є винятки:

• Настя – Насте;
• Катря – Катре;
• Мотря – Мотре.

Зверніть увагу на ім’я Ілля. Це слово в кличному відмінку має закінчення -е. Водночас орфографічні додатки на комп’ютерах пропонують закінчення -є. Але готуючись до іспиту з української мови, потрібно мати за дороговказ лише чинний український правопис. А він пропонує форму «Ілле».

Допоможе в підготовці до іспиту чи важливої контрольної роботи також репетитор з української мови. Педагог добре знає актуальну шкільну програму і вимоги ЗНО, розуміє, на які складні випадки необхідно звернути увагу учня і які винятки найчастіше трапляються в тестах.

Знайти репетитора з української мови чи іншої дисципліни можна на сайті BUKI School.

Іменники І відміни здебільшого не спричиняють труднощів у виборі варіанта закінчення в кличному відмінку. Значно більше труднощів виникає з іменниками ІІ відміни.

2 відміна іменників у кличному відмінку

Ця група іменників є більш строкатою в порівнянні з попередньою, у ній об’єднані іменники середнього роду й іменники чоловічого роду з різними основами.

В іменників середнього роду кличний відмінок збігається із називним:

• Поле – поле;
• Перо – перо;
• Плече – плече.

Тому в цій відміні розглядатимуться тільки лексеми чоловічого роду.

Тверда група

Іменники твердої групи 2 відміни (чоловічого роду) мають закінчення -у та -е:

• Тату;
• Батьку;
• Сину;
• Діду;
• Фрідріху;
• Петре;
• Богдане;
• Орле;
• Голубе;
• Львове.

Щоб не помилитися під час вибору того чи іншого закінчення, потрібно пам’ятати такі правила:

1. Закінчення -у мають іменники «діду», «сину», «тату».
2. Закінчення -у уживаються в тих іменниках, які мають суфікси -ик-, -ник-, -ок-, -к-: синку, письменнику, Петренку.
3. Закінчення -у пишеться в іншомовних іменах, основа яких закінчується на задньоязикові (г, к, х): Джеку, Жаку, Людвігу, Олегу. Тут варто звернути увагу на слово Олег. Кличний відмінок цього імені має два нормативні варіанти – Олегу й Олеже. У другій формі відбувається чергування «г» із «ж».
4. Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи: Богдане, Степане, Ярославе, голубе, мосте.
5. Закінчення -е мають прізвища прикметникового походження із суфіксами присвійності (-ів-, -ов-, -ев-, -єв-, -ін-, -ин-): Глібов – Глібове. Це правило стосується географічних назв із такими ж суфіксами: Києве, Львове, Лебедине.
6. Закінчення -е мають іменники твердої групи на «р»: директоре, майстре, ювіляре, звіре.

М’яка група

Іменники м’якої групи другої відміни можуть мати закінчення -ю та -е: гаю, учню, женче, Ігорю. Здебільшого іменники м’якої групи мають закінчення -ю:

• Віталію;
• Вчителю;
• Лікарю;
• Бійцю;
• Знавцю;
• Ясеню.

А закінчення -е вживають в іменниках, утворених із допомогою суфікса -ець-, при цьому відбувається чергування «ц» із «ч»:

• Жнець – женце;
• Молодець – молодче;
• Швець – шевче.

Особливу увагу в цій групі необхідно звернути на ім’я Ігор. Цей іменник належить до м’якої групи як виняток. Іменники м’якої групи мусять мати закінчення -ю в більшості випадків. Але вищезгаданий іменник мовна практика засвоїла з іншим закінченням. Лексема «Ігор» у кличному відмінку мала закінчення -е до 2019 року, тому що так рекомендув український правопис. За Правописом 2019 року іменник Ігор у кличному відмінку має закінчення -ю.

Мішана група

Іменники мішаної групи 2 відміни можуть мати закінчення -е та -у. Здебільшого в іменників цієї групи закінчення -е:

• Стороже;
• Школяре;
• Довбуше;
• Каміняре;
• Пісняре.

Невелика кількість іменників має закінчення -у:

• Товаришу;
• Читачу;
• Слухачу;
• Погоничу

3 відміна іменників у кличному відмінку

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду. Загалом їм властиві одноманітні, схожі, типові закінчення: радосте, подороже, любове, ніжносте, величносте, роскоше, смерте.

Іменники цієї відміни не поділяються на групи, тому незалежно від кінцевого приголосного основи ці слова в кличному відмінку мають закінчення -е.

Лише іменник «мати» має особливий тип відмінювання і кличний відмінок у нього збігається з називним.

4 відміна іменників у кличному відмінку

До ІV відміни належать іменники середнього роду, вони в кличному відмінку збігаються формою з називним. Те саме відбувається з іменниками, які вживаються лише в множині.

Під час підготовки до ЗНО або контрольної роботи, варто цю таблицю заповнити кілька разів своїми прикладами, аби набути вправності й не вагатися, обираючи відмінкове закінчення. Також допомогти розібратися із цією або іншою темою може репетитор з української мови.

Читайте також: Ненаголошені Е та И: як їх писати та розрізняти

Особливості імен у кличному відмінку

З допомогою відмінкового закінчення в кличному відмінку розрізняють чоловічі та жіночі імена. Порівняйте імена в таблиці.

Є тільке одне парне ім’я Олесь – Олеся, яке має однакову форму кличного відмінка «Олесю» для жіночого й чоловічого варіанта.

Якщо виникають сумніви з уживання відмінкових форм імен, можна скористатися спеціальним словником-довідником «Власні імена людей» Лариси Скрипник. Крім інформації про те, який варіант закінчення уживати в популярних чи рідкісних іменах, із цього словника можна довідатися про походження власних імен, побачити приклади вживання імен у класичній літературі.

Будуючи речення зі звертанням потрібно пам’ятати, що в кличному відмінку вживають не лише форму імені (власне ім’я), але й ім’я по батькові, прізвища. Тобто коли звертання поширене, то у формі кличного відмінка мають стояти всі іменники:

• Лідіє Петрівно;
• Олесю Анатоліївно;
• Віталію Сергійовичу;
• Павле Юхимовичу.

Імена по батькові жіночі є іменниками 1 відміни твердої групи, тому кличний відмінок матиме закінчення -о. Чоловічі імена по батькові є іменниками 1 відміни мішаної групи, тому в кличному відмінку буде закінчення -у.

Читайте також: Усе, що потрібно знати про вставні слова до НМТ-2024 з української