«Слова, на мій зовсім не скромний погляд, – наше найбільш невичерпне джерело магії, що здатне одночасно завдати болю та вилікувати його» – сказав Дамблдор, герой серії романів про Гаррі Поттера.
Щойно ви прочитали речення, у якому була пряма мова. Передавати її під час усного мовлення зовсім просто, проте на письмі все трішки складніше. В українській мові є чіткі норми правопису та схеми, як правильно оформлювати пряму мову. У цьому матеріалі розкажемо основні правила, які потрібно знати для вживання прямої мови.
Обов’язково збережіть статтю, адже вона стане вам у нагоді під час підготовки до НМТ з української мови.
Що таке пряма мова?
Перед тим, як дати визначення прямої мови, розкажемо, які взагалі є способи передачі чужого висловлювання. Це – пряма, непряма та невласне пряма мова.
- Пряма мова – це точно передана мова особи зі збереженням лексики, синтаксису та інтонації мовця. Пряма мова завжди має завершену структуру і складається із двох частин: власне висловлювання та слова автора (їх також називають авторським введенням). Наприклад: «Якщо ростеш в одному домі з Фредом і Джорджем, – замислено сказала Джіні, – то починаєш розуміти: не існує нічого неможливого, якщо маєш крихту зухвальства». Курсивом виділені точні слова мовця, а жирним – авторське введення.
- Непряма мова – це чиясь мова, яку не передають дослівно. Вона може передавати тільки загальний зміст висловлювання без збереження індивідуальних рис мовлення. Непряму мову в реченні ніколи не беруть у лапки, адже вона є частиною простого або складнопідрядного речення. Наприклад: Мама сказала тобі принести свіжої води з криниці. Це інтерпретація прямої мови: «Скажи Марічці, нехай принесе свіжої води з криниці», – крикнула мати старшій сестрі. Ось ще кілька прикладів:
- Дід сказав: «Поклич Івана, щоб він допоміг мені прибрати у дворі». – Дід попросив, щоб ти допоміг йому прибрати у дворі.
- Тітка сказала: «Хочу, щоби племінницю назвали в честь бабусі». – Тітка хотіла, аби ви назвали малечу в честь бабусі.
- Невласне пряма мова трапляється тільки в художній літературі. Вона характеризується взаємопроникненням авторської і прямої мови. Наприклад:
«Казала нам вчителька з української мови, навчайтеся, діточки – це ваше головне завдання у житті. Але ж і правда, усе життя ми вчимося чомусь новому. Без нового немає руху, без нового немає сенсу, та й розвитку без нього теж немає».